с. Веселе Бериславський р - он Херсонська обл
- 2. На південь від Берислава, на крутому березі Каховського водосховища розміщене молоде, мальовниче село Веселе, рясно уквітчене зеленими садами і виноградниками. Не дивлячись на молодість села, його життя започатковується 1889 роком. Історія с. Веселого тісно переплітається з історією смт. Козацьке, оскільки землі, на яких вони розташовані, належали одному власнику. Точних відомостей про заснування населення на цьому місці немає. Згідно відомостей А. Чужбинського “Поездка в Южную Россию” перші поселенці оселилися тут в кінці ХVІІІ століття. (А. Чужбинський “Росія”, “Поездка в Южную Россию”. “Очерки” 1866 г. ст. 294 )
- 3. В 1782 році за наказом Катерини ІІ “Всі орні землі, сінні полоси та інші угіддя були віддані у володіння віце-канцлера Угафа Остерлема. (Херсонський облдержархів Р-14 опис 1. стор 51-105.) В 1785 році внаслідок межування володарем земель став генерал граф В. В. Орлов- Денісов. (там же опис. 2 ст 56 лист 19) Першими поселенцями були вихідці з Полтавської, Чернігівської, Київської, Могилівської, Тамбовської губерній. ( А. Чужбинський. Там же ст. 291) В 90-х роках ХІХ століття землі, в кількості 33 тис. десятин придбав князь П. Н. Трубецький. В цей період на сучасній території села були закладені підвальні приміщення , кожне з яких було розраховане на 100 тонн вина (які діють і зараз)
- 4. Таких сіл із назвами “Веселе” в Україні безліч. У свій час Т. Г. Шевченко у вірші “І виріс я на чужині”, передрікаючи майбутнє, писав “А у селах у веселих і люди веселі”. Це слово виникло дуже давно. У слов’янських мовах має значення “здоровий, неушкоджений”, давньоіндійське vasi – “гарний”. Але в сучасному розумінні найбільш підходить індоєвропейське ves, як “жити, перебувати”. Потім це слово набрало значення “ніжитися, тішитися, бенкетувати, веселитися”. Це слово зустрічається у слов’ян у значенні “бути веселим, життєрадісним”. За радянської влади на території села виник винрадгосп, який виготовляв вина високої якості. Його продукція славилася не тільки в Радянському союзі, але й по всій Західній Європі. Сорти “Наддніпрянський”, “Перлина степу”, “Оксамит України” здобували першість серед усіх європейських виробників вин.
- 5. У 1979 році на території села почала свою роботу сільська Рада.
- 6. Зараз на території нашого села працює велика кількість різних установ. Це Будинок культури, в якому проводяться традиційні та сучасні свята, зустрічі різних гостей, різноманітні виставки із багатьох галузей мистецтв, свою роботу представляють гуртки та багато іншого. Веселівська амбулаторія має велике значення в житті нашого села. Звернувшись сюди, люди завжди отримають якісну та професійну допомогу. Тут працюють справжні фахівці своєї справи.
- 7. Дитячий садок “Золота рибка” має на меті підготувати маленькі покоління до зустрічі зі школою. Дуже цікавим та різноманітним є життя маленьких жителів цієї країни, від цікавих занять до захоплюючих мандрівок “перлинами” нашого села. Веселівська Загальноосвітня школа кожного року випускає здібних, талановитих, перспективних учнів. Кращі з них вступають до найпрестижніших ВУЗів нашої крани та прославляють честь нашої школи.
- 8. Івченко Валерій Федорович народився 28 лютого 1954 року в місті Кривий Ріг. Дитинство пройшло на Чернігівщині в мальовничому селі “Хлібороб”. Зараз Володимир Федорович живе і працює в селі Веселе. З 1985 року бере участь в обласних семінарах- практикумах самодіяльних художників Херсонщини. З 1986 року постійний учасник в міських та обласних виставках художників-аматорів. Велич кожного краю – в людях, які тут живуть. І особливо в тих людях, які своїми справами зробили внесок у розвиток культури. Багато видатних людей, що прославили Херсонщину, народилося і виросло в області. У нашому селі теж є такі люди. Це художник Івченко Валерій Федорович та поетеса Чередніченко Євгенія Мартинівна.
- 9. Творче кредо В. Івченко висловив своїми поетичними римами: “Я красою твоєю пов’язаний і великим любовним чуттям”. Основною темою творчості художника є пейзаж рідного краю, який він майстерно змальовує як олійними фарбами так і аквареллю. Звертається до тематичних картин а також сокрального мистецтва.
- 10. Чередніченко Євгенія Мартинівна народилася 14 березня 1938 року в Ростовській області. В 1953 році, після закінчення 7 класів переїхала до міста Керчі, де працювала на заводі. Закінчила Бердянський технікум виноградарства та виноробства і все життя присвятила цій професії. З 1975 року переїхала до нашого села, де мешкає і зараз. Перший вірш написала в 6 класі, та повністю захопилася поезією переїхавши до прекрасного місця під назвою “Веселе”. 20 років свого життя віддала роботі на винзаводі радгоспу ім. Леніна. Має чоловіка та двох синів. В даний час – пенсіонерка. Найбільшим даром, який вона отримала від життя, вважає вміння писати вірші. Починаючи з п’ятого класу і по цей день, всі свої мрії, сподівання, думки, переживання втілює у віршах.
- 11. «О жизни в Веселом» Вот действительность наша в Веселом – Посмотрите – богатство вокруг! Лозы вьются, Веселый поселок, Ветерок освежающий слух. Он доносит мирскую тревогу Нет порядка, хозяина нет! Трубецкой проторил нам дорогу – Подарил несгораемый свет Факел жизни, горевший столетье – Пронесли золотою тропой. Хотя солнышко ясное светит – Гаснет «свет» и уходит покой. Да, смешно! Весело нам в веселом И от смеха кружит голова, Может в этом столетии новом Не напрасно прольются слова. «О вине» Великим разумом дано! Оттуда все истоки! Твердят, что Божья кровь – вино, То значит Лозы – Боги? А грозди, ягоды? Награда! За труд нелегкий к винограду. Не надо нам иных наград – Вино рождал бы виноград!
- 12. 1 вересня 1987 рік Урочисте відкриття новобудівлі Веселівської середньої школи
- 13. Василенко Василій Миколайович Директор совхозу-заводу ім. Леніна Бериславського району Херсонської області – заслужений робітник сільського хозяйства України, дійсний член Академії інженерних наук України, віце-президент Херсонського відділу Агропромислового комплексу, академік. “ Старшим виноделом в это хозяйство я зачислен в 1961 году. Это был логический шаг в моей биографии. Еще до армии я, уроженец с. Аулы Днепропетровской области, закончил Кишиневское училище виноградарства и виноделия. Работал агрономом – виноградарем, затем – начальником планового отдела совхоза «Татарашены» Леовского района в Молдавии. В апреле 1952 года призван в ряды Советской армии. Людина, яка вдихнула друге життя у винзавод, побудувала гарне село і прославила його на весь колишній Радянський Союз.
- 14. Однако судьба распорядилась так, что я оказался в совхозе имени Ленина Бериславского района. Трудились в те годы мы дружно, сплоченно. А работать, скажу прямо, было над чем, поэтому начали с реконструкции винзавода. После демобилизации мне предложили должность главного специалиста на Одесщине. Но я выбрал винсовхоз «Днестровский». Шесть с половиной лет проработал я технологом под руководством знаменитого винодела Антона Ивановича Козелюка. Во время службы в армии я понял, что виноделие – мое призвание, дело, которому хочу посвятить свою жизнь. Поэтому еще в шинели, с погонами на плечах, продолжая службу в Одессе, я стал студентом Одесского технологического института пищевой и холодильной промышленности. В июне 1961 года закончил факультет технологии виноделия. Паралельно с велось строительство жилья, объектов социально-культурного значения. Добрый десяток лет ушло на то, чтобы придать нашему заводу современный облик.
- 15. В нашем крае существует немало воспоминаний и легенд, связанных с именем князя Трубецкого. Одно время у нас постоянно эксплуатировалась фраза, что князь Трубецкой безжалостно издевался над крестьянами, заставляя их трудиться до изнеможения. Много архивных документов мне пришлось пересмотреть, но нигде ничего подобного я так и не нашел. Наоборот, многие материалы подтверджали то, что Трубецкие и Голицыны умело стимулировали крестьян к более качественному и производительному труду. Они платили им щедро за работу, осознавая простую истину: хороший труд должен быть хорошо вознагражден. Очень интересными в связи с этим я считаю воспоминания нашего земляка З. П. Выдрыгана. В те годы он еще был ребенком, но запомнил интересный момент. Вот его рассказ: « В школу я ходил пешком из Казацкого в Берислав. Это – 8 километров. Пока было тепло осенью, обувь носил через веревочку на плече. В тот день возвращался из школы усталый и голодный. Решил подкрепиться ягодами дикой маслины, которая служила зеленой изгородью для виноградника. Конечно жутко хотелось полакомится виноградом, но отец мне строго-настрого приказал даже не приближаться к плантациям. Положил я обувь у канавы, а сам достаю ягоды маслины. Вдруг слышу: -А ну, воришка, иди сюда! За спиной стоял какой-то пан и держал мои черевички. Я испуганно пролепетал: - Я чужое никогда не беру, отец меня так учит. А маслины дикие, хотите я и вам
- 16. -Ладно, - ответил пан, не отдавая мне обувь. В это время на дороге показалась телега, а в ней – сено. Рядом шел извозчик с кнутом. -Слушай, извозчик! – обратился к нему пан. – Я издалека иду, очень устал, позволь сесть на телегу… -Нельзя! - сердито ответил извозчик. – Скот тоже устал, видишь, сколько сена везет. Сам иду пешком. - Ну, возьми вот на табачок, - протянул ему пан несколько монет. - Нет! – стоял на своем извозчик. Тогда пан молча сел на телегу. Извозчик круто заругался и крепко хлестнул пана кнутом. Тот вскрикнул от боли и соскочил с телеги. Потом пан перепрыгнул канаву, и мы с ним пошли вместе. Дойдя до середины виноградника князя, я снял картуз, поклонился пану, попрощался с ним и попросил вернуть черевички. - Ты чей будешь? – отдавая обувь, спросил он меня. - Петра Ивановича Выдрыгана, сторожа князевских плавней. - Если пойдешь со мной в поместье, подарю красивую книгу! Конечно, я согласился и сопровождал пана до конторы. Здесь к нему подбежал приказчик и назвал князем. Да, это бал сам Трубецкой! Мне бы потихоньку смыться отсюда, но князь крепко взял за плечо: - Никуда не ходи!
- 17. И вот во дворе показалась телега с сеном. Когда извозчик увидел князя, которого хорошенько огрел кнутом, упал в ноги и стал просить прощения. - Поднимись и скажи, кто такой? – спокойно приказал Трубецкой. - Хома Луценко, - ответил бедняга, переступая с ноги на ногу. - Выдать Хоме весь заработок за время его работы. К тому же: дать сто рублей, чтобы он купил себе двух коней, плуг и борону. Он – хороший хозяин. Мне же князь подарил серебряный карбованец, а книгу пообещал в другой раз. И не обманул. В следующую субботу появился в нашем дворе. Мне подарил «Закон Божий», а отцу – отменное ружье, о котором тот и не мечтал. К прикладу была прикреплена табличка с надписью: «За старательное отношение к службе и правильное воспитание детей Петру Ивановичу Выдрыгану от князя Трубецкого». Князь Петр Николаевич Трубецкой Фото 1890-х гг. Генерал-майор Захар Петрович Выдрыган
- 18. с. Веселе лежить у межах Причорноморської низовини, поверхня території полого-хвиляста лісова рівнина, ділянка прилегла до Дніпра, розчленована балками і ярами. Корисні копалини – глина. Веселе розташоване у Причорноморській середньостеповій фізико-географічній провінції. Пересічна температура січня – 3,9, липня +22,8. Період з температури понад +10 становить 180 днів. Опадів 360 – 380 мм. на рік. Висота снігового покриву 9 см. с. Веселе належить до дуже посушливої, помірно-жаркої агрокліматичної зони з м’якою зимою. На території села переважають чорноземи. Межує з смт. Козацьке, с. В-Кам’янка, м. Берислав.
- 19. Село розташоване поблизу транспортних шляхів, Каховської ГЕС, що сприяє економічному розвитку села і впливає на розселення населення. Чисельність: у 1986 – 2690 жителів; у 1990 – 2868 жителів; у2003 – 2543 жителі; у2007 – 2387 жителів; у 2012 – 2489 жителів Село Веселе за складом багатонаціональне. Більший процент його жителів складають українці, багато росіян, а поруч проживають представники інших національностей: Айверт, Клейн – німці; Шеварьови – якути; Аннас – шведи; Струки – буряти; Хасанови – татари.
- 20. На території сільської ради зафіксовано ряд курганів і курганних груп скіфо-сарматського часу та могильники індоєвропейської спільноти ІІ тис. до н.е. За 0, 2-2,9 км на північний захід від селища – шість кургшанів висотою 1 – 1,5 м. Територія 3762,90 га. Отже, можна зробити висновок: село маєвигідне економічно- географічне положення.
- 21. Про село Веселе Тебе Веселе привітаю! Твої літа, твої кроки… Нема чарівнішого краю – Юнацькі танули роки. Село Веселе – я кохаю, Тебе красунечка земля! Від серця, та душі бажаю, Щоб квітла, матінка моя! Яка земля у нас чудова?! Живе з Дніпровською водою. Життя тобі віддати готова – Я насолоджуюсь тобою! Немає в світі краще місця – Моє Веселе – чарівне! Як та до серця близька пісня – Дніпро – чи стогне, чи реве?! Ні! Незвичайні ці комори – Та надзвичайний подих вин. Де сонце ніжно гріє грона, Та вітерець співа, як дзвін. Моє Веселе! Мої крила! Твоя краса! Твої літа! Ти мабуть нас усіх зростила Роки – 100-річчя проліта. Тебе, Веселе, привітаю! Людей! Вино! Та виноград! Від серця щирого бажаю, Щоб квітло, як Едемський сад! Тож побажання: легких кроків Усім у мирному житті. До ювілею в 200 років Хай нас запросять, молоді! 05.09.1998 року Чередніченко Є. М